Усі новини

Золотий фонд установи

4 травня 2026

Є люди, про яких хочеться говорити не офіційно, а по-людськи — тепло і з повагою. Люди, які не просто обрали професію, а залишилися їй вірними на все життя. Саме таким є Михайло Вікторович Попов.

Його шлях у медицині розпочався у 1978 році після закінчення Донецького медичного інституту. Того ж року він розпочав свою трудову діяльність – лікарем з гігієни харчування у Кривоозерській районній санітарно-епідеміологічній станції. І з того часу його професійна історія нерозривно пов’язана саме з цією справою. Молодий спеціаліст, сповнений знань і принципів, одразу занурився у роботу.

Вже у 1980 році Михайло Вікторович був переведений до обласної СЕС на посаду завідувача санітарно-гігієнічної лабораторії.

Роки змінювалися, система неодноразово проходила через реорганізації, змінювалась назва установи, підходи, вимоги… Але незмінним залишалося одне — його відданість професії.

Уже 48 років Михайло Вікторович працює у сфері громадського здоров’я і продовжує свою справу й сьогодні — з тією ж відповідальністю, принциповістю та любов’ю до роботи.

Він згадує, як тільки-но розпочав працювати — і відразу поїхав у відрядження на перевірку підприємства. Там уперше довелося відстоювати свою професійну позицію: адміністрація не погоджувалася з висновками молодого лікаря. Ситуація була напруженою, емоції — на межі. Але він міцно тримав у руках свої документи і свою правду. І не відступив. Цей випадок він пам’ятає й досі — як символ принциповості, відповідальності та вірності професійній етиці.

Ще зі шкільних років Михайло Вікторович цікавився хімією, любив лабораторні досліди — саме тоді й зародилося його майбутнє покликання. Водночас він був активним і різностороннім: займався спортом, брав участь у змаганнях з плавання, стрільби, захоплювався риболовлею, долучався до художньої самодіяльності. Ця енергія та зацікавленість життям збереглися в ньому і сьогодні.

За роки роботи він неодноразово брав участь у республіканських та міжнародних семінарах, де мав можливість обмінюватися досвідом з колегами, переймати нові знання та ділитися власними напрацюваннями. Саме такі зустрічі, за його словами, завжди надихали та давали новий поштовх до розвитку.

Його багаторічна праця відзначена численними нагородами — обласними, всеукраїнськими та міжнародними. Серед них — відзнаки Кабінету Міністрів України та одна з найшанованіших у медичній спільноті — відзнака «Знак Пантелеймона Цілителя».

Та, мабуть, найцінніше — це повага колег. Михайло Вікторович користується заслуженим авторитетом, його думку цінують, до нього прислухаються. Він — приклад людини, яка не просто працює, а живе своєю справою.

Його історія — це історія про відданість, принциповість і любов до професії. І саме такі люди творять справжню силу нашої установи.