2416 людей. Саме стільки жителів Миколаївської області вже звернулися до закладів охорони здоров’я через укуси або контакти з тваринами за 8 місяців 2026 року.
Для порівняння: за весь 2025 рік таких звернень було 3107.
І це не просто статистика. За кожною цифрою — людина, яка могла опинитися перед ризиком одного з найнебезпечніших вірусних захворювань.
У 2025 році серед тварин, які контактували з людьми, у 61 випадку було підтверджено сказ. За 8 місяців 2026 року — вже 30 таких випадків.
А загальноукраїнська статистика також показує, наскільки серйозною залишається проблема. Кількість звернень через укуси та контакти з тваринами зросла з 780 у 2021 році до 1845 у 2023-му. У 2024–2025 роках цей показник уже перевищував 2500 звернень щороку.
Чому ситуація загострилася?
Повномасштабна війна створила додаткові умови, які ускладнюють контроль за сказом. Через бойові дії дикі тварини можуть залишати свої звичні території та наближатися до населених пунктів. Частина домашніх тварин залишається без господарів. У деяких районах ускладнюється проведення ветеринарних профілактичних заходів.
У результаті контакт людини з потенційно небезпечною твариною стає більш імовірним. ВООЗ окремо наголошує на зростанні ризиків сказу у прифронтових регіонах України.
Що потрібно знати про сказ
Сказ — це вірусне захворювання, яке уражає центральну нервову систему людини та тварин.
Вірус передається переважно зі слиною інфікованої тварини — через укус або подряпину, а також якщо слина потрапила на пошкоджену шкіру чи слизові оболонки.
Небезпечними можуть бути контакти не лише з собаками чи котами. Джерелом інфекції можуть бути дикі тварини — зокрема лисиці, вовки, єноти, кажани, а також безпритульні тварини.
Після появи клінічних симптомів сказ практично завжди закінчується смертю.
Перші ознаки можуть нагадувати звичайне нездужання: підвищення температури, біль, слабкість, а також незвичні відчуття в місці укусу — поколювання, пощипування або печіння. Згодом вірус уражає центральну нервову систему, можуть з’явитися порушення поведінки, збудження, судоми, параліч, боязнь води та повітря.
Але є принципово важлива річ: сказ можна попередити, якщо діяти до появи симптомів.
Що робити після укусу або подряпини?
Не чекати, поки «саме загоїться», і не намагатися самостійно визначити, чи була тварина хворою.
Негайно промити місце укусу або подряпини водою з милом щонайменше 15 хвилин.
Обробити рану та якнайшвидше звернутися по медичну допомогу.
Лікар оцінить ризик контакту та визначить, чи потрібна антирабічна вакцинація та, за показаннями, введення антирабічного імуноглобуліну.
Якщо лікар призначив курс щеплень — його необхідно пройти повністю та не переривати самостійно. Сучасна постконтактна профілактика дозволяє запобігти розвитку захворювання, якщо її розпочати вчасно.
І ще одне правило, яке варто запам’ятати: не потрібно чекати появи симптомів у людини або тварини!
При сказі рахунок може йти не на дні, а на своєчасність правильних дій.
Бережіть себе і своїх тварин! Не контактуйте з дикими та безпритульними тваринами, не намагайтеся їх ловити чи лікувати самостійно.
А для домашніх улюбленців найнадійніший захист — регулярна вакцинація проти сказу
28 вересня — Всесвітній день боротьби зі сказом.
І найкраще нагадування цього дня дуже просте: один укус може змінити все. Але своєчасне звернення до лікаря може врятувати життя.
