Мононуклеоз

12 серпня 2024

Інфекційний мононуклеоз — гостре антропонозне вірусне захворювання, спричинене вірусом Епштейна — Барр (ВЕБ, EBV).

Термін «мононуклеозоподібний синдром» застосовують щодо недуг, які клінічно нагадують інфекційний мононуклеоз, проте мають відмінну етіологію (цитомегаловірусна інфекція, гострий ретровірусний синдром).

Інфікування відбувається через контакт зі слиною, наприклад поцілунок і забруднені слиною предмети: обмін шматочками їжі, пиття з однієї склянки чи пляшки. Інфікування також можливе через переливання крові, пересадку кісткового мозку чи органів.

Інкубаційний період триває від 30 до 50 днів.

Клінічні прояви інфекційного мононуклеозу:

• гарячка;

• генералізована чи регіонарна лімфаденопатія;

• тонзиліт, фарингіт і гепатоспленомегалія;

• характерні зміни загального аналізу крові (лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари).

У більшості випадків прогноз під час інфекційного мононуклеозу сприятливий. Водночас захворювання може зумовити небезпечні для життя ускладнення, зокрема:

• обструкції верхніх дихальних шляхів;

• розриви селезінки;

• тяжкі тромбоцитопенії та гемолітичні анемії.

• Профілактика інфекційного мононуклеозу полягає у тому, що хворих госпіталізують до інфекційного відділення або ізолюють вдома. Медичне спостереження за контактними особами з епідемічного осередку рекомендоване протягом 20 днів. Ефективність дезінфекції в осередку не доведена.

• Особи, які недавно перенесли підтверджену ВЕБ-інфекцію або хворіли на мононуклеоз подібне захворювання, не повинні бути донорами крові та органів для трансплантації.