Продовжуємо інформаційну добірку, присвячену темі вакцинації.
Корова дійсно відіграла ключову роль у відкритті принципу щеплення. У 18 столітті англійський

лікар Едвард Дженнер помітив цікавий факт: доярки, які контактували з коровами, хворими на коров’ячу віспу, практично не хворіли на натуральну (звичайну) віспу — смертельно небезпечну інфекцію того часу.

Спостереження підштовхнуло Дженнера до експерименту: він штучно прищепив хлопчикові матеріал від коров’ячої віспи. Дитина легко перенесла інфекцію та згодом не захворіла на натуральну віспу після контакту з хворими. Так Дженнер довів, що ослаблений збудник може формувати стійкий імунітет. Це відкриття започаткувало сучасну еру вакцинації й урятувало мільйони життів, зрештою призвівши до повної ліквідації натуральної віспи у світі.

Попри те, що це типова дитяча інфекція й зазвичай переноситься легко, вона може мати серйозні ускладнення, навіть небезпечні для життя, особливо для немовлят, вагітних жінок і людей з ослабленим імунітетом.


Найчастіше хворіють діти у віці 2–4 роки. Для вітряної віспи характерна осінньо-зимова сезонність, що пояснюється тіснішим контактуванням дітей під час відвідування дитячих садків і шкіл.

Хвороба проявляється висипами, які дуже сверблять, підвищенням температури тіла і нездужанням. Висип з’являється спочатку на грудях, спині, обличчі, а потім поширюється по всьому тілу.

Хворий на вітрянку вважається заразним у середньому протягом 10–12 днів: від 1–2 днів до появи висипу, весь період висипання, до 5 діб після появи останнього висипу.
Вітряна віспа, як правило, належить до хвороб, одужання від яких відбувається без медичного втручання.