У сучасному світі інфекційні захворювання не мають кордонів. Міжнародні подорожі, переміщення населення та зміни епідемічної ситуації в різних країнах створюють передумови для завезення інфекцій, які можуть становити загрозу для громадського здоров’я.
Для України це питання залишається актуальним, зокрема в умовах повномасштабної війни, коли населення активно переміщується всередині країни та за її межами. Водночас завезення інфекції не обов’язково призводить до її подальшого поширення. Багато залежить від властивостей збудника, шляхів передавання, своєчасності виявлення захворювання та рівня захищеності населення.
Однією з інфекцій, що потребує особливої уваги, є кір. Це надзвичайно заразне (контагіозне) вірусне захворювання, яке передається повітряним шляхом. Вірус поширюється під час дихання, кашлю та чхання інфікованої людини й може передаватися людям, які не мають достатнього захисту від цієї інфекції.
Кір небезпечний не лише високою заразністю, а й можливими ускладненнями. Серед них — запалення легень, середнього вуха та головного мозку. Особливо вразливими є невакциновані діти.
Accessories
За умов активного переміщення населення існує ризик завезення кору з територій, де реєструються випадки захворювання. Якщо в громаді є значна кількість людей, які не мають щеплень або не отримали необхідних доз вакцини, інфекція може швидко поширюватися.
Найефективніший спосіб профілактики кору — вакцинація! Для надійного захисту необхідно отримати дві дози вакцини проти кору, паротиту та краснухи (КПК) відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень. Якщо ви не знаєте свого вакцинального статусу або пропустили щеплення, варто звернутися до сімейного лікаря.
Але епідемічні ризики не обмежуються респіраторними інфекціями. Різні збудники поширюються різними шляхами, тому профілактичні заходи мають враховувати особливості кожного захворювання.
Наприклад холера передається переважно через воду та харчові продукти, забруднені збудником. Порушення водопостачання, санітарії та гігієни можуть сприяти виникненню спалахів.
Мавпяча віспа (mpox) передається переважно через тісний контакт із людиною, яка має інфекцію, зокрема контакт зі шкірою, висипом або біологічними рідинами, а також через забруднені предмети.
Трансмісивні інфекції передаються кровосисними членистоногими (комарами, кліщами, блохами, вошами, москітами). На ризик їх поширення впливають кліматичні умови, поширення переносників та переміщення людей.
Вірусні геморагічні гарячки — це група захворювань, шляхи передавання яких залежать від конкретного вірусу. Деякі з них передаються через укуси інфікованих кліщів або комарів, інші — через контакт із зараженими тваринами чи біологічними рідинами інфікованої людини.
Отже, сам факт реєстрації певної інфекції в іншій країні ще не означає, що вона становить однакову загрозу для всіх регіонів. Оцінювання ризику потребує аналізу актуальної епідемічної ситуації, шляхів передавання збудника та умов, які можуть сприяти його поширенню.
Важливу роль у запобіганні поширенню інфекцій відіграє система епідеміологічного нагляду. Вона передбачає постійний аналіз захворюваності, виявлення незвичних випадків і спалахів, лабораторне підтвердження діагнозів та оцінювання можливих ризиків для населення.
Серед основних заходів:
• моніторинг інфекційної захворюваності та аналіз епідемічної ситуації в Україні й світі;
• своєчасне виявлення випадків інфекційних захворювань і проведення епідеміологічних розслідувань;
• лабораторні дослідження для встановлення збудників;
• організація профілактичних і протиепідемічних заходів;
• забезпечення належного охоплення населення профілактичними щепленнями;
• інформування населення про ризики та способи захисту здоров’я.
Важливе значення має і відповідальне ставлення кожної людини до профілактики. Своєчасна вакцинація, дотримання правил особистої гігієни, споживання безпечної води та звернення по медичну допомогу в разі появи симптомів захворювання допомагають зменшувати ризики для себе й оточення.
Миколаївський обласний центр контролю та профілактики хвороб здійснює епідеміологічний нагляд за інфекційними захворюваннями на території області, аналізує дані щодо захворюваності, бере участь у виявленні та розслідуванні випадків і спалахів інфекцій, організовує лабораторні дослідження та оцінює можливі ризики для громадського здоров’я.
Важливим напрямом роботи Центру є взаємодія з медичними закладами й органами місцевого самоврядування, проведення профілактичних заходів та інформування населення про способи захисту від інфекційних захворювань, зокрема про важливість своєчасної вакцинації.
