Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок. Джерело інфекції — хвора людина чи носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника.
Серед найпоширеніших проявів хвороби це:
біль у горлі;
підвищена температура, лихоманка;
набряк слизової оболонки ротоглотки;
наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
набряк шиї;
збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
За появи таких симптомів негайно зверніться до лікаря, щоби у разі підтвердження діагнозу отримати лікування. Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару.
Найефективнішим засобом запобігання дифтерії є вакцинація. Регулярні щеплення допомагають створювати імунітет та запобігати захворюванню.
Відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень, проти дифтерії вакцинують у 2, 4, 6 та 18 місяців, 6 та 16 років, у 26 і потім – кожні 10 років.
Дифтерія залишається серйозною загрозою для здоров’я, особливо в умовах низької вакцинації. Інформація та своєчасна медична допомога є важливими елементами контролю над цією хворобою. Освіта щодо важливості вакцинації та дотримання профілактичних заходів може відіграти важливу роль у зменшенні поширення дифтерії та її ускладнень.
